В останню суботу листопада в Україні вшановується пам'ять  жертв голодомору і політичних репресій. Саме цього дня традиційно лунають поминальні дзвони, мерехтять вогники запалених свічок — данина пам’яті та співчуття; підноситься молитва — прояв любові до тих, які відійшли до Вічних Осель через страшні муки. Вшановується народ, який було розіп’ято — спочатку духовно, а потім — і тілесно, і розіп’ято здебільшого ту його частину, яка жила споконвічними християнськими чеснотами — релігійно-свідоме, вільнолюбне і працьовите селянство, носія історичного українського генотипу, що не вписувався в модель тоталітарної імперії.

        Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.

       Саме тому 27 листопада напередодні 82-ої річниці вшанування жертв голодомору ми провели виховну годину "Вічна пам'ять замореним голодом".